Витоки та історія Державного музею-заповідника «Ермітаж»
Історія Державного музею-заповідника «Ермітаж» бере свій початок у 1764 році. Її фундамент був закладений завдяки придбанню колекції з 225 полотен у берлінського купця Йоганна Ернста Готцовського. Саме Катерина Велика дала поштовх створенню цієї колекції, заклавши основу для появи музею в Санкт-Петербурзі, Росія. Ці перші придбання стали ядром того, що згодом перетворилося на величезний скарбник західноєвропейського мистецтва.
У 1852 році заклад пройшов шлях трансформації від приватної колекції до публічного простору. Хоча спочатку він існував як сакральне сховище для імператорської родини, з часом музей відчинив свої двері для всіх відвідувачів. Щорічно 7 грудня, у день Святої Катерини, музей святкує річницю свого заснування.
Велична архітектура музейного комплексу
Архітектурний ансамбль музею являє собою величне полотно, виткане з шести історичних споруд, що розкинулися вздовж Палацової набережної у Санкт-Петербурзі, Росія. Серцем цього ансамблю є Зимовий палац, зведений між 1754 та 1762 роками видатним архітектором Франческо Бартоломео Растреллі. Ця розкішна споруда, що колись була офіційною резиденцією російських імператорів, оточена низкою сполучених між собою будівель, які протягом століть поступово розширювали простір для зберігання безцінних скарбів колекції.
Архітектурна еволюція музею тривала з будівництвом Малого Ермітажу між 1764 та 1775 роками під керівництвом Жана-Батиста Валле де ла Мотта та Юрія Фельтена. Саме Юрій Фельтен також став автором проєкту Великого Ермітажу, зведення якого тривало з 1771 по 1787 рік. Пізніші доповнення до ансамблю включають Новий Ермітаж, спроєктований Лео фон Кленце та побудований між 1842 та 1851 роками. Завершальним штрихом у цій архітектурній симфонії став Ермітажний театр — будівля, створена за проєктом Джакомо Кваренґі у період з 1783 по 1789 рік.
Ці споруди утворюють безперервну послідовність величних залів та коридорів, у яких приховано різноманітні колекції. Плавний перехід між різними архітектурними стилями відображає мінливі потреби імператорського двору та подальшу трансформацію музею у відкритий суспільний інститут. Саме ця унікальна архітектурна структура залишається визначальною рисою присутності музею в самому серці Санкт-Петербурга.
Велична колекція західноєвропейського мистецтва
Музей зберігає 17 000 полотен, серед яких чимало монументальних олійних шедеврів від видатних європейських майстрів. Колекція охоплює твори епохи Відродження, зокрема витончені роботи Рафаеля та Тіціана. Ці полотна становлять значну частину скарбів установи в галузі західноєвропейського мистецтва.
Золотий вік Нідерландів XVII століття представлений різноманітними творами, що вражають своєю майстерністю, зокрема витонченою грою світла у роботах Вермеера. Цей період також вирізняється глибокою психологічною глибиною, притаманною нідерландському портрету. Наявність цих шедеврів дає змогу безпосередньо дослідити технічні трансформації, що відбувалися в мистецтві тієї епохи.
- Мадонна Літта, 1490 — Леонардо да Вінчі
- Флора, 1634 — Рембрандт ван Рейн
- Повернення блудного сина, 1662 — Рембрандт ван Рейн
Класична та антична античність
Колекція музею приховує в собі безцінні скарби давньоєгипетських древностей, що гармонійно співіснують із витонченою грецькою керамікою. Ці вироби з глини включають артефакти, що походять із грецьких міст-колоній Північного Причорномор'я. Археологічна хроніка, представлена в цих залах, охоплює період від третього тисячоліття до п'ятого століття до нашої ери, створюючи живий зв'язок із матеріальною культурою Середземномор'я та Чорноморського регіону.
У різних залах музею розкинулися шедеври еллиністичної скульптури та вишукані прикраси. Римський вплив втілено у величних мармурових та бронзових скульптурах, а також у різноманітних формах прикладного мистецтва. Ці римські витвори мистецтва датуються періодом від першого століття до нашої ери до четвертого століття нашої ери. Розташування цих експонатів вибудоване відповідно до історичної еволюції класичної епохи.
Скульптура та декоративно-прикладне мистецтво
У залах музею оживають понад 12 000 скульптурних творів, що ведуть безперервний діалог від витончених класичних форм до експресивних сучасних виявів. Ці шедеври доповнюються колосальною колекцією виробів ремесла, налічує яка понад 300 000 експонатів. Така багатогранність матеріальної культури охоплює вишукані меблі, ювелірні прикраси, вироби з металу, а також розкішний текстиль, зокрема гобелени та старовинне вбрання. Фізична присутність цих об'єктів дарує нам рідкісну можливість відчути ритм повсякденного та урочистого життя минулих епох.
Важливим складником декоративного зібрання є порцеляна, представлена понад 20 000 витворами мистецтва. Ці предмети, поряд із різноманітними формами керамічного посуду, демонструють неймовірну технічну точність, необхідну для створення витонченого керамічного виробництва. Сама кількість цих об'єктів є свідченням безперервного та масштабного процесу колекціонування, що тривав протягом багатьох століть.
- Madonna Litta, 1490 - Leonardo da Vinci
- Madonna with a Flower (Madonna Benois), 1478 - Leonardo da Vinci
Збройові та нумізматичні колекції
Музей зберігає величну зібрання, що охоплює значну частину військової історії, включаючи 15 000 експонатів зброї та обладунків. Ці артефакти проносять крізь віки часовий простір від Середньовіччя до XX століття, створюючи наочний, майже відчутний літопис бойових технологій та захисного спорядження, що супроводжували людство протягом багаторазових століть конфліктів.
Нумізматичні фонди музею вражають своєю масштабністю, налічуючи понад 1 000 000 знахідок. Ці об'єкти зберігаються поруч із 700 000 археологічних знахідок, виявлених у різних місцях. Величезна кількість цих металевих та кам'яних артефактів дозволяє детально реконструювати історичні шляхи торгівлі та особливості розселення давніх народів.
Шедеври колекції
Колекція приховує в собі видатні твори Італійського Відродження та Золотого віку Голландії. Особливе місце посідає спадщина Леонардо да Вінчі, представлена полотном 1490 року «Мадонна Літта» та «Мадонна з квітами (Мадонна Бенуа)», що датується приблизно 1478 роком. Ці витвори мистецтва втілюють технічну бездоганність та гуманістичні ідеали тієї епохи. Поруч ми відчуваємо драматичне використання світла та тіні у роботі Караваджо — «Лютнист», написаній у 1596 році.
Величезну увагу привертає представленість голландських майстрів, зокрема через геніальні полотна Рембрандта ван Рейна. До його видатних внесків належать «Повернення блудного сина» (1662), «Флора» (близько 1634) та «Святе сімейство» (1645). Ці картини демонструють глибоку психологічну глибину та майстерне володіння технікою кьяроскуро, де світло стає інструментом, що виліплює форми з густої темряви.
- «Мадонна Літта», 1490 — Леонардо да Вінчі
- «Повернення блудного сина», 1662 — Рембрандт ван Рейн
- «Мадонна з квітами (Мадонна Бенуа)», близько 1478 — Леонардо да Вінчі
- «Лютнист», 1596 — Караваджо
- «Флора», близько 1634 — Рембрандт ван Рейн
- «Святе сімейство», 1645 — Рембрандт ван Рейн
